Хмурна погода
Мені ви надоїли. Ви настільки хочте веселитись й жити? Я лише хмурную погоду полюблю. Ніколи ти не знаєш , що бути може. Чи дощ піде , чи хмари розійдуться. Але саме краще в тому , що ніхто тіні не побачить твеї. Мені сусіди по кімнаті кажуть: "Піди розвійся. Піди да погуляй" Авжеж я хочу щось таке зробити , але є те що не дозволя мені. Я так ненавиджу людей. Вони всі в моїх очах тварини. Вони лиш підкоряються натурі. Я лише хмурную погоду полюблю. Не хочу бачити того , що мені не світить , Щоб не отримувати більше болю. Не хочу чути їхні посиденьки , Щоб не заздрить їх пригодам. Я лиш хочу спокою в собі. Лише миру із природою. Вони вже щось зробити встигли , А я спокійно і тихо йду туди. Ненавиджу я їх за розум і слова. Вони того не заслужили. А я лише хочу мати друга. Який сидіть зі мною буде І зі мною буде розділяти всю красу Похмурої погоди.
2020-09-17 14:29:27
4
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2534
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2937