Книги
Епілог:"Кожна книжка і персонаж це частина характера письменика" Кожен з нас має безліч характерів і кожен з них проявля себе . Але ми боїмось відкрити хоча би один створюючи в голові все більше і більше нових персонажів . Кожен з нас мріяв про суперсилу і не важливо на події. Ми хотіли бути головними героями. Бути особливими серед нормальних. Але ніхто так і не створив їх. Лиш одиницями виходило. Я книгу напишу , де вивільню себе по новому не похожим до реального. В кожному головному герою я себе бачу. Я існую в багатьох світах в багатьох образах і силах , розумом , стилем. І ніколи не зупинюсь поки не звільню усіх персонажів. Ми завжди думали , що особливі щось змінимо . Але при не вдачі звинувачували інших не признаючи себе , як епіцентр не доліків своїх. Як тільки ти готовий стати новим персонажем , новою персоною і позбутись минулого . Ти робишся найбільшим своїм творінням . А якщо ти не можеш чогось змінити значить тобі є над чим працювати і знайти цілі. Я пишу книги , де вивільняю себе по новому не похожим до реального. В кожному головному герою я себе бачу. Я існую в багатьох світах в багатьох образах і силах , розумом , стилем. І ніколи не зупинюсь поки не звільню усіх персонажів. Поки житимуть твори мої. Не помру і я . Не зміг би я писати якби не знав чого хочу від життя. І буде писемство моє до тих пір поки не помре остання частинка того в що я вірив.
2019-09-10 11:51:33
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2470
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1945