Книги

Євген Мазурок

Епілог:"Кожна книжка і персонаж це частина характера письменика" Кожен з нас має безліч характерів і кожен з них проявля себе . Але ми боїмось відкрити хоча би один створюючи в голові все більше і більше нових персонажів . Кожен з нас мріяв про суперсилу і не важливо на події. Ми хотіли бути головними героями. Бути особливими серед нормальних. Але ніхто так і не створив їх. Лиш одиницями виходило. Я книгу напишу , де вивільню себе по новому не похожим до реального. В кожному головному герою я себе бачу. Я існую в багатьох світах в багатьох образах і силах , розумом , стилем. І ніколи не зупинюсь поки не звільню усіх персонажів. Ми завжди думали , що особливі щось змінимо . Але при не вдачі звинувачували інших не признаючи себе , як епіцентр не доліків своїх. Як тільки ти готовий стати новим персонажем , новою персоною і позбутись минулого . Ти робишся найбільшим своїм творінням . А якщо ти не можеш чогось змінити значить тобі є над чим працювати і знайти цілі. Я пишу книги , де вивільняю себе по новому не похожим до реального. В кожному головному герою я себе бачу. Я існую в багатьох світах в багатьох образах і силах , розумом , стилем. І ніколи не зупинюсь поки не звільню усіх персонажів. Поки житимуть твори мої. Не помру і я . Не зміг би я писати якби не знав чого хочу від життя. І буде писемство моє до тих пір поки не помре остання частинка того в що я вірив.

2019-09-10 11:51:33

2

0

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2486

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1473