Книги
Епілог:"Кожна книжка і персонаж це частина характера письменика" Кожен з нас має безліч характерів і кожен з них проявля себе . Але ми боїмось відкрити хоча би один створюючи в голові все більше і більше нових персонажів . Кожен з нас мріяв про суперсилу і не важливо на події. Ми хотіли бути головними героями. Бути особливими серед нормальних. Але ніхто так і не створив їх. Лиш одиницями виходило. Я книгу напишу , де вивільню себе по новому не похожим до реального. В кожному головному герою я себе бачу. Я існую в багатьох світах в багатьох образах і силах , розумом , стилем. І ніколи не зупинюсь поки не звільню усіх персонажів. Ми завжди думали , що особливі щось змінимо . Але при не вдачі звинувачували інших не признаючи себе , як епіцентр не доліків своїх. Як тільки ти готовий стати новим персонажем , новою персоною і позбутись минулого . Ти робишся найбільшим своїм творінням . А якщо ти не можеш чогось змінити значить тобі є над чим працювати і знайти цілі. Я пишу книги , де вивільняю себе по новому не похожим до реального. В кожному головному герою я себе бачу. Я існую в багатьох світах в багатьох образах і силах , розумом , стилем. І ніколи не зупинюсь поки не звільню усіх персонажів. Поки житимуть твори мої. Не помру і я . Не зміг би я писати якби не знав чого хочу від життя. І буде писемство моє до тих пір поки не помре остання частинка того в що я вірив.
2019-09-10 11:51:33
2
0
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2019
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2258