Книги

Євген Мазурок

Епілог:"Кожна книжка і персонаж це частина характера письменика" Кожен з нас має безліч характерів і кожен з них проявля себе . Але ми боїмось відкрити хоча би один створюючи в голові все більше і більше нових персонажів . Кожен з нас мріяв про суперсилу і не важливо на події. Ми хотіли бути головними героями. Бути особливими серед нормальних. Але ніхто так і не створив їх. Лиш одиницями виходило. Я книгу напишу , де вивільню себе по новому не похожим до реального. В кожному головному герою я себе бачу. Я існую в багатьох світах в багатьох образах і силах , розумом , стилем. І ніколи не зупинюсь поки не звільню усіх персонажів. Ми завжди думали , що особливі щось змінимо . Але при не вдачі звинувачували інших не признаючи себе , як епіцентр не доліків своїх. Як тільки ти готовий стати новим персонажем , новою персоною і позбутись минулого . Ти робишся найбільшим своїм творінням . А якщо ти не можеш чогось змінити значить тобі є над чим працювати і знайти цілі. Я пишу книги , де вивільняю себе по новому не похожим до реального. В кожному головному герою я себе бачу. Я існую в багатьох світах в багатьох образах і силах , розумом , стилем. І ніколи не зупинюсь поки не звільню усіх персонажів. Поки житимуть твори мої. Не помру і я . Не зміг би я писати якби не знав чого хочу від життя. І буде писемство моє до тих пір поки не помре остання частинка того в що я вірив.

2019-09-10 11:51:33

2

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13169

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

6423