Вічність
Знаю я багато є людей Які розказують своє Але ніхто із них не знав Наскільки тепло і добре Побути в тиші в однині. І тільки в ті моменти Відчуєш ти одне важливе Наскільки без всього Не можеш ти прожить. Не можна без рідних і батьків. Не можна жить не плачучи, Не можна жить не сміючись, Не можна жить без думки, Що колись це все піде. А задуматись про вічність, Про все що в тебе є в житті, Ніхто не встигне. Навіть я не маю часу , Щоби встигнуть все згадать. Але я житти хочу й можу, І ніколи не боявся що колись, Прийде пора подумати про вічність.
2019-02-10 18:33:17
10
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1739
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3970