Кажуть :"Чоловіки не плачуть"
Євген Мазурок
Таке я чув не один рік Таке нам говорили з пелюшок Ти ж сильний чоловік Вони уявлення не мали До чого нас це довело Ми посміхаємось проблемам Веселимося в моменти незгод Але плакати не для нас Ми оплакуємо Втрату брата ріднішого ніж кров Нестачу сил на проблеми Ми молимося до наших тіл Щоб вони дали нам сили і Не лили би сліз від усіх тривог захованих в душі Чоловіки не оплакують разом Вони несуть все це самі Не потрібно жаліти жодного з них Навіть гладити по голові Не потрібно співчувати так наче знаєте їх шлях Лише чоловік розуміє Як не плакати коли йдуть під землю Але стати слабким на одинці Кричати від відчаю Ось що ми маємо в собі І не буває чоловіка без внутрішніх незгод І не існує чоловіка якому би не сказали хоть раз в житті: "Чоловіки не плачуть" , Вони оплакують.
2023-02-08 14:40:16
0
0
Інші вірші поета
Гра під назвою "Життя" Емоції З першого разу Пустота в очах моїх
Інші поети
Kevin Arias
@kevinyil
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1757
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1949