Я зло

Євген Мазурок

Я ваш сумнів розпізнаю. І вашу таємницю збережу , але пізнать її не зможеш ти. Правду вашу я утаю в середині зла. І станеш ти навік мученник своїх бажань. А я сидячи на троні нездійснених мрій і можливостей не взятих буду довго посміхатись. Спитаєш ти мене :" Чому я все це пропустив ? Чому нічого не зробив?". А я спокійно відповім :"Ти мав все , щоб зробити все що ти хотів. Але ти боявся не страху. А свою дію. Сумієш ти нею керувати зможеш стати ким захочеш". Я забравши душу зрозумів. Колись я був таким , але змінився. Я став сильнішим. Діять не боявся я. І тільки щось ішло не так . Я все міняв окрім власного себе.

2019-10-02 16:14:34

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Євген Мазурок

здивувало?

Відповісти

2019-10-02 17:43:42

Подобається

Євген Мазурок

Попробував написати по новому

Відповісти

2019-10-02 17:45:37

Інші вірші поета

Божевілля Хмурна погода Споріднені душі Книги

Інші поети

Ann Hensel

@d0ntvv0rry

Женя Закарян

@Evgenia_zakaryan

Miyako-san

@Sakura_san_

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1994

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2637