Боюсь любити, но люблю
Вечір спокійно плив,
А я насолоджувався своєю самотністю.
Можливо не все так погано? Можливо я просто себе накручую, і те що я відчуваю лиш та сама нав'язлива думка?
Я ніколи не кохав, та й не збирався, навіть не думав, що це може бути так нестерпно боляче. За свої роки я пережив всіляке, каюсь, я вбивав, і поплатився.
Дивлячись в твої зелені очі
Хочеться лише одне — щоб вони
і далі сяяли мов дорогоцінний камінь
І щоб ти й надалі усміхався, я готовий дарувати тобі свою усмішку й надалі
Но чи ти приймеш мене дізнавшсь всю правду? Я не брехав! Я недоговорював, боявся... Хоча спочатку було всеодно на чіюсь думку. Інша область, чуже місто, чужі люди, країна моя, але вже не рідна, на вітру розвивається вже не синьо-жовтий прапор, а якийсь триколор з орлом, якого хотілосяб підсмажити на грилі, і цю думку ти теж зі мною розділяєш. Ти любиш Україну, і я теж люблю, а ще люблю тебе, но я б скажав що навіть більше. Щось сильніше, про що я не скажу тобі ніколи, знаю, ти хороший, але діло зовсім в іншому.
Я не впевнений ні в чому, чи виживу я, чи помру від вражих рук, чи може від твоєїж кулі. Насправді все одно, але б тоді мої останні слова тобі були не про любов, а про вірші, в яких я посвятив себе, і все своє життя.
2022-11-22 22:09:54
1
0