Боюсь любити, но люблю
М'ятнохвіста
Вечір спокійно плив, А я насолоджувався своєю самотністю. Можливо не все так погано? Можливо я просто себе накручую, і те що я відчуваю лиш та сама нав'язлива думка? Я ніколи не кохав, та й не збирався, навіть не думав, що це може бути так нестерпно боляче. За свої роки я пережив всіляке, каюсь, я вбивав, і поплатився. Дивлячись в твої зелені очі Хочеться лише одне — щоб вони і далі сяяли мов дорогоцінний камінь І щоб ти й надалі усміхався, я готовий дарувати тобі свою усмішку й надалі Но чи ти приймеш мене дізнавшсь всю правду? Я не брехав! Я недоговорював, боявся... Хоча спочатку було всеодно на чіюсь думку. Інша область, чуже місто, чужі люди, країна моя, але вже не рідна, на вітру розвивається вже не синьо-жовтий прапор, а якийсь триколор з орлом, якого хотілосяб підсмажити на грилі, і цю думку ти теж зі мною розділяєш. Ти любиш Україну, і я теж люблю, а ще люблю тебе, но я б скажав що навіть більше. Щось сильніше, про що я не скажу тобі ніколи, знаю, ти хороший, але діло зовсім в іншому. Я не впевнений ні в чому, чи виживу я, чи помру від вражих рук, чи може від твоєїж кулі. Насправді все одно, але б тоді мої останні слова тобі були не про любов, а про вірші, в яких я посвятив себе, і все своє життя.
22.11.2022
1
0
Інші вірші поета
Давай поговоримо? Я більше не людина Будь-ласка Скажи зіркам
Інші поети
MaggieB
@MaggieB
Любов
@lyubov_gladunyak
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1102
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2310