Вірші
Скажи зіркам
Що ти можеш сказати зіркам?
Тим, що кожну ніч сяють над нашими головами.
Тим, які десь у небі збираються в сузір'я.
Вони тихі та мовчазні, не люблять шуму і лишнього світла.
Завжди разом, але самотні, сяять слабким світлом, а потім згасають, і ніякі людські очі більше їх не побачать.
Скажи щось зіркам, нехай вони відчують радість та тепло, нехай перед тим як віддатися пустоті, відчують що таке щось, що таке існувати серед існуючого, що таке відчувати, і не важливо, страх це чи радість.
Зірки бояться, зірки не чують, тремтять від кожного подиху, зникають при світлі сонця.
Тож скажи їм, нехай це буде вірш про місяць, чи може балада про сонце й хмари.
Зірки бояться, але зірки хороші співрозмовники.
Вони відчувають твій смуток, вони подарять тобі своє світло, вкриють ним, немов ковдрою, і заспівають безвучну колискову.
Скажи зіркам щось на останок, а краще, подаруй їм цю ніч.
0
0
184
Давай поговоримо?
Давай поговоримо?
Сидячи на даху, вдихаючи холодне зимове повітря.
Ти не повіриш, але, я уявляв це сотні разів.
Я бачив як світає, і як ще сонні люди ледь перебирають своїми ногами.
Давай поговоримо у цій зимовій тиші? Нехай снігопад буде єдиним звуком, і ми нарешті довіримо свої душі одне одному.
Давай поговоримо?
Можливо, завтра нас більше не буде.
Давай поговоримо? Можливо не тут, можливо, десь глибоко в домі,
Під звуки настінного годинника, напружено рахуючи кожну хвилину.
Просто скажи коли тобі набридне, скажи, коли закінчиться повітря, я дам тобі волю, я дам тобі щастя, якщо для цього мені потрібно померти.
0
0
160
Запитай у місяця
Темною ніччю
Ясною ніччю
Запитай у місяця, як він себе почуває
Запитай про те, чи не самотньо йому, коли навкруги безліч народу
Запитай і про те, що він боїться забути, про що намагається докричатись і... Про що боїться признатись.
Усі гріхи, смерть, й просто те, про що про що не можна казати вустами.
Тож запитай у місяця, коли розквітнуть ті квіти, коли трави почнуть невгамовно шуміти, починаючи співати пісню, яку знають лише вони, і те саме літнє листя, яке попри свою утому, що сили держиться за гілки.
Запитай у місяця про сонце, яке він боїться зустріти, але так хотів би обійняти.
Запитай у місяця про нерозділене кохання, запитай, навіть якщо знаєш відповідь, навіть, якщо не хочеш її чути.
Дозволь місяцю відчути себе потрібним.
Дозволь місяцю на мить знову сяяти колишнім світлом.
0
0
162
Mlm
Вона була розумною дівчиною, з темним мов земля волоссям, і карими очима, які завжди нагадували молочний шоколад. Мала багато друзів, завжди усміхалась й не боялась дати здачі.
Він, рудий зеленоокий хлопець, який завжди робив те, що вважав за потрібно, не зважаючи на думку оточуючих, не боячись осуду та притримуючись власної думки.
Їх об'єднувала промениста усмішка та дзвінкий сміх, доброта, та любов.
Їх називали найкращою парою, найрозумнішими, навіть ставили у приклад іншим.
Але сердце хлопця назавжди належало тому русоволосому хлопцю з сіро-голубими очима, який дарував свою усмішку та сміх лише йому. Який кожну ніч боровся з бажанням покинути цей світ, і шукав ту саму ниточку щоб залишитись в цьому житті, тому самому хлопцю який танув від його поцілунків. І тому самому хлопцю який колись заборонив собі проявляти емоції, щоб не плакати від всіх його проблем в житті, але знайшов сили в собі, щоб знову відкритись комусь.
Але ніхто не помітив в їх поглядах ніжності. Награності в сварках та поцілунків в шкільному туалеті.
Це був їх маленький секрет.
2
0
170
Стань моїм вбивцею
Твої очі сповнені ненависті, твій голос знову підвищується, але хрипить, кажеш що ненавидиш мене, і я теж.
В своїх мріях ти з радістю прикінчиш мене, переріжеш горло й вип'єш ще теплу кров, але мрії це лише картинки в голові. Зроби це! Схопили мене, притисни до стіни й тихим шепотом скажи як ненавидиш, але зігрій своїм подихом мою шию, дай можливість уявити щось більше. Дай можливість повторити цей епізод знову й знову. Наша гра буде бескінченними хованками, де я обов'язково програю, й останнім звуком яким вийде з моїх уст це стогін.
Стань моїм вбивцею!
Я бачу в твоїх очах невпевненість. Втіли в реальність наші мрії! Вструми в моє сердце гострий кинджал, Знову й знову лише бачу як ти зупиняєшся.
Стань моїм вбивцею
СТАНЬ, СТАНЬ, СТАНЬ!
Ця біла кімната існує лише для нас двох. Ми залишимось тут назавжди, наша кров зіллється в одну, і не існуватиме нічого більше окрім нас.
Стань моїм вбивцею!
СТАНЬ! СТАНЬ! СТАНЬ!
Наша ненависть це єдина ніжність яку ми можемо один одному дати. Синці як мітка показує що в речі є власник.
Ми будемо разом навіки, ніхто не захоче обірвати коло ненависті, боючись що це все закінчиться.
Стань моїм вбивцею
СТАНЬ, СТАНЬ, СТАНЬ.
3
0
347
Минуле
Минуле це прокляття теперішнього, йому долею приписано горіти в небутті, воно мене преслідує. Слідує хвіст за хвіст, і майже наздогнала, а я устав, устав страждати й тонути в спогадах минулого, і раз і назавжди покінчив з цим. Я стер це на бумазі, але ще довго не забуде світ злодіяння мої , я поплачусь за все обов'язково, з приходу ранку, згину, малого сліду за собою не залишивши...
1
0
203
У мене є пістолет
У мене є пістолет, а в ньому – один патрон, я за своє коротке життя багато натворив.
Я грішник, і здавалось маю горіти в пеклі, але життя вже покарало мене. На моїх колінах ще теплий тіло, я в крові, але не його вбивця.
Його очі, які так колись горіли впевненістю, більше не горять, у них лише біль. Він був готовий віддати своє життя за Україну, і віддав. Я ж був готовий віддати своє життя за нього... Його голос ще дзвенить в моїх вухах, як він витягував «е» коли говорив моє ім'я « Оле-е-сь».
Напевно, я не сильний, як вважав. Тремтячими руками я направив дуло пістолета на свою голову. Одна лише секунда, і ми знову будемо разом...
3
1
178
Емоції
Не піддавайся емоціям. Люди, як звірі – розтерзають за найдрібнішу слабкість, за сльози,за крик, за тремтіння в голосі, і навіть ту ж любов. Навіть найрідніші можуть бути ворогами, люблять, коли треба, а не завжди. За найменшу помилку, знов кислотою обіллють, і не цікаво, чого хочеш ти. Зроби те, зроби се.
Но чому ніхто не скаже, як же жити далі! Коли весь світ забирає, і повертає сірі відчуття. І коли в грудях повітря вже немає, сидиш і думаєш, «за що?»
4
1
178
Кров'ю
Кров'ю простилаю собі стежку, кров'ю і пишу, виводжу кожну літеру, дурманю кожну душу, породжую оману, борюсь зі злом примкнувшм до нього, ставши ним. Але я й людина.
Я прагну залишити за собою лише попіл і вірші.
Я зізнаюсь в усіх бідах, в усіх гріхах та помилках, і ті хто буд впевненим що моя думка вірна, ніколи більше не повірить пропаганді і солодким тим словам, що лише по смаку мед.
Кожна залишена мною буква несе за собою горе емоцій, від сумління до покорення, від радості до плачу та розпачу.
Але ніхто ніколи не дізнається всіх моїх бажань, самих потаємних і бажаних, яким судилося здійснитися лише в мріях
5
2
200
Я більше не людина
Я більше не людина, якщо це означає замовчати.
Я більше не людина, якщо це означає підкоритись.
Я більше не людина, якщо це означає бездіяльність.
Я більше не людина, якщо потрібно ради цього убивати.
Я більше не людина, якщо потрібно відмовитись від себе, від думок, від творів, слів моїх, гарячих бистрих, швидкоплинних, гостріші ніж ножі. І від крижаних, беземоційних та безжалісних що знову й знову линуть з уст моїх, не відчуваючи страху й сорому, не відчуваючи за це ніякої відповідальності.
Я більше не людина, якщо це означає сидіти й сподіватись на вселишніх десь там наверху, і тих хто стоять у рядах всемогутньої держави, яка лише жалюгідна кучка вар'ятів й маніяків – ґвалтівників. Всі їх дії і слова пусті, їх домівки побудовані на кістках, а на стінах ще залишились сліди, сліди супротиву і безнадії, останнього крику та тихого хрипу, останнього видиху...
Я більше не людина, якщо потрібно впаду на коліна та молитиму про життя, я ніхто, але й не краще.
2
0
212
Попіл
Тихим тріском згорає у вогні бумага, там – усі мої думки, усі мої слова, які тепер фальшиві і несчасні. Я більше не я, я відмовився від себе.
Перед зеркалом стоїть людина без лиця, можливо все ж вродлива, але бридка, без особистості, без думки й совісті, без жалю й сорому, владна убивати всіх, гай лише накажуть, гай лише наведуть палець, і не важливо вже, чи то мала дитина, чи бабуся. Це ворог, куого потрібно знешкодити, це ворог, тому що він може думати. І лише вбивай, в пошуках себе в цих довгих коридорах, але потім буде пізно, потім, буде, вже кінець...
Залишається лише жалюгідний попіл, після нього нічого вже нема, і вже пізно щось робити... Ти зробив вибір в свою сторону, тепер живи з таким фіналом.
0
0
198
Кохання письменника
Рано чи пізно ми всі помремо, і будемо блукати десь в простірі, а може й над нашими грішними душами змилуються і нам дадуть шанс ще один раз прожити це життя.
Всі ми помремо, і залишимо від себе жалюгідний попил, но на листах бумаги назавжди залишиться твій опис, можливо сотня людей побачить, а можливо й ніхто. Іноді я думаю над тим, а що було б якби я не покохав тебе? Що с тобою буде через рік чи за хвилину, чи будеш дальше дихати так вільно, чи сердце замовкне назавжди, а чи буде воно битись для когось? А чи для мене? Та й не важливо вже насправді.
Тінь, о прекрасна тінь, я радий знову тебе бачити, єдиний спогад який згорить разом зі мною у вогні, але навіть після смерті всього, і того що я створив, ти ще будеш жити, й навіть після смерті.
Я обіцяв щось залишити після себе, й лишу, в моїх ще давніх марах була згадка, що всі дізнаються про тебе, таємну особистість, мою таємну й сильну любов.
1
0
156
Сни
Твій голос став мене менше бісити, твоє волосся стало м'яким і я замітив що воно приємно пахне, і ти сам виглядаєш дуже солодким, я став гадати що закохався, і чесно признатись я ніколи не любив, тим більше хлопців, особливо як ти прекрасних. Дозволяв собі думати різне, не боячись що щось буде від цього, але потім зрозумів — це переходить за межі нормального, снів більшало, і те що в них відбувалось заставляло сердце битись швидше,а в грудях ставало трохи важче, і звуку пискнути неможливо, знімаючи наростаючі ємоції, тільки сильніше закусити губу.
1
0
210
Страх
Я дивлюсь вниз, міст розбитих надій, відчуттів, кохання. Збираюсь туди кинути й мою любов до тебе, але в твоїх очах я бачу надію, пам'ятаю як приблизився до лиця, і хотів вже було доторкнутись, але чійсь голос мені помішав, і я міг бі сказати що це він виноватий, але не скажу, я знаю правду, я знову злякався, знову закрився в собі й став менше говорити, я боюсь ляпнути лишнього тобі, боюсь налякати і ти відвернешся від мене, хоча говорив що завжди будеш зі мною...
1
0
213
Будь-ласка
Я почав бачити тебе увісні, ти прекрасною тінню повстаєш передімною, знову торкаєшся до щоки, усміхаєшся мило й зникаєш. Кожен раз це болючіше, неначе сотню голок проштрикнули моє тіло,но в кінці кінців я прокидаюсь, і вже бачу тебе реального, живого. Занадто добрий й невинний, я боюсь що знову втрачу себе, я боюсь, що ти просто витвір моєї уяви, і боюсь водночас розуміти що ти реальний, я загубився, і кожен раз коли намагався просити допомоги, з уст моїх виривався лиш хрип, я бачу страх в твоїх очах, ти сам не знаєш чого хочеш. Но будь-ласка, не вбивай мене так рано.
1
0
199
Боюсь любити, но люблю
Вечір спокійно плив,
А я насолоджувався своєю самотністю.
Можливо не все так погано? Можливо я просто себе накручую, і те що я відчуваю лиш та сама нав'язлива думка?
Я ніколи не кохав, та й не збирався, навіть не думав, що це може бути так нестерпно боляче. За свої роки я пережив всіляке, каюсь, я вбивав, і поплатився.
Дивлячись в твої зелені очі
Хочеться лише одне — щоб вони
і далі сяяли мов дорогоцінний камінь
І щоб ти й надалі усміхався, я готовий дарувати тобі свою усмішку й надалі
Но чи ти приймеш мене дізнавшсь всю правду? Я не брехав! Я недоговорював, боявся... Хоча спочатку було всеодно на чіюсь думку. Інша область, чуже місто, чужі люди, країна моя, але вже не рідна, на вітру розвивається вже не синьо-жовтий прапор, а якийсь триколор з орлом, якого хотілосяб підсмажити на грилі, і цю думку ти теж зі мною розділяєш. Ти любиш Україну, і я теж люблю, а ще люблю тебе, но я б скажав що навіть більше. Щось сильніше, про що я не скажу тобі ніколи, знаю, ти хороший, але діло зовсім в іншому.
Я не впевнений ні в чому, чи виживу я, чи помру від вражих рук, чи може від твоєїж кулі. Насправді все одно, але б тоді мої останні слова тобі були не про любов, а про вірші, в яких я посвятив себе, і все своє життя.
1
0
201
