Кохання письменника
Рано чи пізно ми всі помремо, і будемо блукати десь в простірі, а може й над нашими грішними душами змилуються і нам дадуть шанс ще один раз прожити це життя.
Всі ми помремо, і залишимо від себе жалюгідний попил, но на листах бумаги назавжди залишиться твій опис, можливо сотня людей побачить, а можливо й ніхто. Іноді я думаю над тим, а що було б якби я не покохав тебе? Що с тобою буде через рік чи за хвилину, чи будеш дальше дихати так вільно, чи сердце замовкне назавжди, а чи буде воно битись для когось? А чи для мене? Та й не важливо вже насправді.
Тінь, о прекрасна тінь, я радий знову тебе бачити, єдиний спогад який згорить разом зі мною у вогні, але навіть після смерті всього, і того що я створив, ти ще будеш жити, й навіть після смерті.
Я обіцяв щось залишити після себе, й лишу, в моїх ще давніх марах була згадка, що всі дізнаються про тебе, таємну особистість, мою таємну й сильну любов.
2022-11-23 15:30:01
1
0