У мене є пістолет
М'ятнохвіста
У мене є пістолет, а в ньому – один патрон, я за своє коротке життя багато натворив. Я грішник, і здавалось маю горіти в пеклі, але життя вже покарало мене. На моїх колінах ще теплий тіло, я в крові, але не його вбивця. Його очі, які так колись горіли впевненістю, більше не горять, у них лише біль. Він був готовий віддати своє життя за Україну, і віддав. Я ж був готовий віддати своє життя за нього... Його голос ще дзвенить в моїх вухах, як він витягував «е» коли говорив моє ім'я « Оле-е-сь». Напевно, я не сильний, як вважав. Тремтячими руками я направив дуло пістолета на свою голову. Одна лише секунда, і ми знову будемо разом...
2023-01-06 14:03:29
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Катерина Колесник
Як коротко і боляче( Так багато особистого, що чіпляє мене, як читача.
Відповісти
2023-02-07 08:43:46
1
Інші вірші поета
Страх Стань моїм вбивцею Кохання письменника Боюсь любити, но люблю
Інші поети
Hitar
@Hitar
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16350
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11978