Запитай у місяця
Темною ніччю Ясною ніччю Запитай у місяця, як він себе почуває Запитай про те, чи не самотньо йому, коли навкруги безліч народу Запитай і про те, що він боїться забути, про що намагається докричатись і... Про що боїться признатись. Усі гріхи, смерть, й просто те, про що про що не можна казати вустами. Тож запитай у місяця, коли розквітнуть ті квіти, коли трави почнуть невгамовно шуміти, починаючи співати пісню, яку знають лише вони, і те саме літнє листя, яке попри свою утому, що сили держиться за гілки. Запитай у місяця про сонце, яке він боїться зустріти, але так хотів би обійняти. Запитай у місяця про нерозділене кохання, запитай, навіть якщо знаєш відповідь, навіть, якщо не хочеш її чути. Дозволь місяцю відчути себе потрібним. Дозволь місяцю на мить знову сяяти колишнім світлом.
2023-08-13 21:45:36
0
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3732
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5810