Я більше не людина
Я більше не людина, якщо це означає замовчати. Я більше не людина, якщо це означає підкоритись. Я більше не людина, якщо це означає бездіяльність. Я більше не людина, якщо потрібно ради цього убивати. Я більше не людина, якщо потрібно відмовитись від себе, від думок, від творів, слів моїх, гарячих бистрих, швидкоплинних, гостріші ніж ножі. І від крижаних, беземоційних та безжалісних що знову й знову линуть з уст моїх, не відчуваючи страху й сорому, не відчуваючи за це ніякої відповідальності. Я більше не людина, якщо це означає сидіти й сподіватись на вселишніх десь там наверху, і тих хто стоять у рядах всемогутньої держави, яка лише жалюгідна кучка вар'ятів й маніяків – ґвалтівників. Всі їх дії і слова пусті, їх домівки побудовані на кістках, а на стінах ще залишились сліди, сліди супротиву і безнадії, останнього крику та тихого хрипу, останнього видиху... Я більше не людина, якщо потрібно впаду на коліна та молитиму про життя, я ніхто, але й не краще.
2022-12-27 20:30:45
2
0
Схожі вірші
Всі
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
59
3
8625
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283