Чёрный конь с золотыми крылами
Старой сказки сюжет, изменяясь, живёт, Жизнь героев проходит меж нами. Закричи: "Мне коня!" – глянь, а конь тебя ждёт, Чёрной гривой взмахнёт и крылами. На болото стрела вдруг во благо легла, И судьба унесла без привала. Как ты долго меня средь лягушек ждала И лягушечью жизнь примеряла. Королевой глядят два хрусталика глаз На стрельца богатырского вида. А он просто пришёл лишь исполнить приказ, И вглубь сердца закралась обида. Это старшего брата в хоромы ввела, Это среднего брата венчала, А ему смрад болот, как в награду, дала И всю жизнь горевать у причала. Но как только диск солнца скользнул золотой За просторы бескрайнего леса, Обернулась лягушка царицей, постой, Поднялась вверх над сказкой завеса. Как лягушачью шкурку метнула рука В пламя жара костра – страсти жало, Так дорога в далёкое царство легла, И в их жизни опять счастья мало. Ожиданием лёг на судьбу счастья след, Наказаньем за быстрые мысли, Где зарубками метят вершины побед, Моют раны души светом чистым. Там за слово и мысль, за порывы души Всюду судят и тянут за уши, Там спеши утолить, там исправить спеши Жажду тел, вечно грешные души. И, сквозь воду и пламя пройдя за мечтой, Возвратятся к родному причалу, Дописать эту сказку своею судьбой, До конца дописать от начала. Им двоим песнь любви своей петь в унисон, Пусть кончаются сказки прекрасно. Смерти нет. Есть уход в летаргический сон, Над которым законы не властны. Ни законы природы, законы людей, И над всеми мирами, над нами Ни чертей хоровод, ни правитель-злодей, Чёрный конь с золотыми крылами.
2022-10-25 06:54:17
3
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2687
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10941