Дрожь души
Снова в теле дрожит, Словно брызжет родник оживая Да водою святой На границе, где правда и ложь. Словно выпало жить И вершить, и служить и святая Вера требует бой. Дрожь души – не унять и не трожь! Вот опять пред тобой Я склоняюсь в безмолвном поклоне, Неизвестность судьбы, Уносящей в далёкий простор. За моею душой Чьи-то тени мелькают и стоны, И среди ворожбы Каркнул ворон да спрятался вор. Ты откуда такой? Почему тебе ночью не спится? Что себе на беду Потерял, чем тебе помогу? Я проситель простой. Если можешь, то дай мне напиться Только правдой святой, За неё буду в вечном долгу. А ты к ней то готов? Этот свет, что струится от Бога, Не приносит покой – Он же душу взорвёт на куски! Среди яви и снов В неизвестность уводит дорога, Да горящей строкой Зажигает рука маяки.
2023-07-31 15:24:09
0
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9263
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2988