Дрожь души
Михаэль Казакевич
Снова в теле дрожит, Словно брызжет родник оживая Да водою святой На границе, где правда и ложь. Словно выпало жить И вершить, и служить и святая Вера требует бой. Дрожь души – не унять и не трожь! Вот опять пред тобой Я склоняюсь в безмолвном поклоне, Неизвестность судьбы, Уносящей в далёкий простор. За моею душой Чьи-то тени мелькают и стоны, И среди ворожбы Каркнул ворон да спрятался вор. Ты откуда такой? Почему тебе ночью не спится? Что себе на беду Потерял, чем тебе помогу? Я проситель простой. Если можешь, то дай мне напиться Только правдой святой, За неё буду в вечном долгу. А ты к ней то готов? Этот свет, что струится от Бога, Не приносит покой – Он же душу взорвёт на куски! Среди яви и снов В неизвестность уводит дорога, Да горящей строкой Зажигает рука маяки.
2023-07-31 15:24:09
0
0
Інші вірші поета
Орёл иль решка Четыре основы Отличаются от снов будни Исповедь
Інші поети
Lady K.I.M
@lady_KIM
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4533
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1356