Просто о правде
Скрывают, правду прячут Отчаянно и странно – Чем продлевают телу Его земную жизнь. Так принято, а значит В одеждах постоянно. Одеты волны в пену Несутся сверху вниз. А над одеждой стены, Украшены оконцем, И страшные бойницы Со стрелами ресниц. Когда-то были белы, Но выцвели под солнцем. Нисходит слёз водица – Дождей немой каприз. Нисходит, поит землю, Где черви обитают, И, правдою питаясь, Людские ждут тела. А в это злое время Душа горит святая, Что правдою питалась Всю жизнь, а жизнь ждала. Лишь правда лечит души Да волны поднимает, И им не нужен ветер, Чтоб пеной суть скрывать. Глаза раскрыты, уши – Услышат и узнают, Чтоб жить на белом свете И в будущем опять.
2024-01-09 07:24:13
0
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4571
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11869