Просто о правде
Скрывают, правду прячут Отчаянно и странно – Чем продлевают телу Его земную жизнь. Так принято, а значит В одеждах постоянно. Одеты волны в пену Несутся сверху вниз. А над одеждой стены, Украшены оконцем, И страшные бойницы Со стрелами ресниц. Когда-то были белы, Но выцвели под солнцем. Нисходит слёз водица – Дождей немой каприз. Нисходит, поит землю, Где черви обитают, И, правдою питаясь, Людские ждут тела. А в это злое время Душа горит святая, Что правдою питалась Всю жизнь, а жизнь ждала. Лишь правда лечит души Да волны поднимает, И им не нужен ветер, Чтоб пеной суть скрывать. Глаза раскрыты, уши – Услышат и узнают, Чтоб жить на белом свете И в будущем опять.
2024-01-09 07:24:13
0
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4028
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1999