Хватило б сил или два звонка
В голове застряли даты, Телефоны, адреса. На постах стоят солдаты, Как пароли эти даты, Выдают нам голоса. Да, привет, конечно слышу. Как мои идут дела? Связь плохая: ниже, выше. Понимаешь, не колышет, Ведь любовь давно прошла. Может исповедь поможет? Связь всего на пол часа. Вот бы дали бы нам дольше, Я бы понял всё, что должен – Все ответы до конца. До свиданья, озадачил. И зачем только звонил? Наплевать, уйти без сдачи. Раздарить всё – пусть судачат, И забыть! Хватило б сил... Раздарил и получилось. До последнего гроша. Что болело, то забылось, Что мечталось, то свершилось. Что осталось – лишь душа. Я сижу у телефона, Может вдруг он зазвонит. Голос мне такой знакомый, Беспокойный, болью полный От бесчисленных обид. До свиданья, озадачил. И зачем только просил? Наплевать, уйти без сдачи. Раздарить всё – пусть судачат, И забыть... Не хватит сил!
2022-09-28 18:15:30
2
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4831
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12210