Соль земли
Не хлебом единым, но болью едины – Пусть айсберги тают и крошаться льдины – Три раза макая в соль хлеба мякину, Из сказок спускаемся в жизни долину. На наших столах по обычиям древним, Хоть жизнь в городах современных другая, Стоит на виду, как бывало в деревне, Солонка, гостей за столом ожидая. Мы нижние воды наверх поднимаем Словами молитвы, слезами, судьбою. Измучены души в стремлении к раю, Полны океаны солёной водою. Нисходит огонь, принимающий жертвы. Восходит душа над горящею солью. Из верхних миров посылают ответы К нам вниз, где они облачаются болью. И, крови потоком всё тело пронзая, Доходит до сердца, его поджигая, Та боль, что стекает из вечного рая, Надеждой смущая, смешная такая. Надеждой на вечность, надеждой на верность, Надеждой на встречу сквозь жизни мякину. И тают кристалы не прочны и бренны. Люблю я, взаимно, любя не покину.
2022-12-18 12:06:15
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Воланд Дарсі
Красиво, боль означает, что мы ещё живы
Відповісти
2022-12-18 18:29:11
Подобається
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2116
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13032