Соль земли
Не хлебом единым, но болью едины – Пусть айсберги тают и крошаться льдины – Три раза макая в соль хлеба мякину, Из сказок спускаемся в жизни долину. На наших столах по обычиям древним, Хоть жизнь в городах современных другая, Стоит на виду, как бывало в деревне, Солонка, гостей за столом ожидая. Мы нижние воды наверх поднимаем Словами молитвы, слезами, судьбою. Измучены души в стремлении к раю, Полны океаны солёной водою. Нисходит огонь, принимающий жертвы. Восходит душа над горящею солью. Из верхних миров посылают ответы К нам вниз, где они облачаются болью. И, крови потоком всё тело пронзая, Доходит до сердца, его поджигая, Та боль, что стекает из вечного рая, Надеждой смущая, смешная такая. Надеждой на вечность, надеждой на верность, Надеждой на встречу сквозь жизни мякину. И тают кристалы не прочны и бренны. Люблю я, взаимно, любя не покину.
2022-12-18 12:06:15
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Воланд Дарсі
Красиво, боль означает, что мы ещё живы
Відповісти
2022-12-18 18:29:11
Подобається
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10633
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4901