Монолог тени
Течение в душе неведомого света, Невидимый подъём над суетой забот, И время не идёт, и не скрипит карета, Несущая меня сквозь жизнь который год. Привет, мой Бог, привет! Нелепые созданья, С Тобою говоря на стольких языках, Не устают ломать основы мирозданья, Из праха восстают, чтоб снова кануть в прах. И тело моё, вот, даёт всё чаще сбои, Друзья давно не те, мне не страшны враги. Ты стул верни назад, не смейся надо мною. Нет сил Тебя догнать, пожалуйста, не беги. С Тобою поболтать. Ответь мне на вопросы. Неведомый вдруг свет над суетой забот. Я след Твоей любви. Опять скрипят колёса Кареты, что меня к Тебе с Тобой везёт.
2023-10-03 06:34:04
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9167
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2830