Пока я жив
Я, жив пока, всё ветку я тяну К тебе мой ствол засохший и сгоревший. Я до сих пор в одном твоём плену Тобой рождённый, на тебе висевший. В тепло твоей закопанный золы В земле я растворился прорастая, Где дули надо мною страшно злы Всех гончих псов голодных ветров стаи. Я, жив пока, всё ветку я тяну К тебе мой плод, созревший под листвою, Постигший моей сути глубину. Ты сын и дочь моя, нас было двое. Я засыхаю без тебя один, И сок мой не течёт, не будит мысли. И дует ветер – грозный господин, Тебя забравший, вечный, резкий, быстрый. Пока я жив, я руку протяну.
2023-10-23 05:32:56
0
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8054
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4536