Мужество
Над простором морским ветры Одевают волну пеной. Ты, семейной тоске верный, Ты, познавший любви цену, Окунувший себя в праздник, Сколько лет ты волну красил? Не посмотришь с тоской даже Ты на волн бег, их рёв частый. Там, где глаз маяка в тучах, Там, где чаек летят стаи, Там, где в волны упал лучик, Захлебнулся, в воде тая. Там, где между вершин бездны, Там, где горы воды ветром, Там, где в вечность уйдешь трезвый, Там, где был, а теперь нет уж. Там, где песни ты пел счастлив, Где не скушан в бою ужин, Уж не скажут тебе: "Здравствуй" И не крикнут: "Ты здесь нужен". Пусть ты, зная любви цену, Это счастье за так отдал: Этих белых атак пену, Их простую как смерть воду.
2023-12-10 12:27:54
0
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2245
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5085