Мужество
Над простором морским ветры Одевают волну пеной. Ты, семейной тоске верный, Ты, познавший любви цену, Окунувший себя в праздник, Сколько лет ты волну красил? Не посмотришь с тоской даже Ты на волн бег, их рёв частый. Там, где глаз маяка в тучах, Там, где чаек летят стаи, Там, где в волны упал лучик, Захлебнулся, в воде тая. Там, где между вершин бездны, Там, где горы воды ветром, Там, где в вечность уйдешь трезвый, Там, где был, а теперь нет уж. Там, где песни ты пел счастлив, Где не скушан в бою ужин, Уж не скажут тебе: "Здравствуй" И не крикнут: "Ты здесь нужен". Пусть ты, зная любви цену, Это счастье за так отдал: Этих белых атак пену, Их простую как смерть воду.
2023-12-10 12:27:54
0
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5005
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11527