Совсем без стыда
Всё состоит из всего и во всё переходит. Мир не такой, как мы видим сквозь плотную тьму. Время – не вектор, оно не указчик природе. Кружатся души подвластны святому Ему. Сам над твореньем Своим терпеливый и властный, Словно учёный из сказки, создатель чудес, Скульптор с резцом Он, а всё, что родится прекрасно, Грозный властитель судеб человечьих сердец, Быстро скользит в колеснице по имени время Между событий, пронзая прошедшего тьму. Нам не подняться с Тобою к началу творенья, Цели его не постичь ни душой, ни уму. Только прошу одного, утром выйдя из дома, Всласть напитавшись любовью святого огня, Веря, как в сказку ребёнок, в святую бездонность, Не осуди на разлуку смешного меня. Тень обнимая Твою, ухожу в бесконечность. Всё состоит из всего и течёт в никуда. Спит на пороге уставшая добрая вечность. Голый в неё захожу я совсем без стыда.
2023-08-13 06:51:20
0
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4826
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2642