Наперегонки
Значит верно, значит надо дальше, Нет, не просто, через толщу лет. Не проходят годы, милый мальчик, Мимо нас, а мы глядим вослед. И невзгоды не проходят мимо, Как кольцо не упадет с руки. Одержимы, в вечном поиске экстрима, Ускользают лёгкие деньки. Тараканов быстрые минуты, Разве только раздавить ногой. Не стоит – оно идёт как будто, Миг и чудо, миг и ты другой. Если дует над судьбою ветер, Закрепите паруса сильней, И тогда забудем всё на свете, Не заметим финиша огней. Только так и ни за что иначе, Только так, не глядя в зеркала. Поиграй, шутя в него, как в мячик, Точен пас и кончена игра. Значит верно, что готов был к бою. Ты и вечность – не смотри назад. Там, где время каменною солью, Столб из боли под судьбой и над...
2022-11-08 08:31:46
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8290
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11444