Напутствие
Не бойся оказаться на Земле, Родиться в теле маленьком в апреле В роддоме, на меже или в постели В жаре, морозе иль в любви тепле. Там тоже можно встретить доброту, Искать и находить заботу Бога, Дожить до эпилога, некролога, Уйти, вернув долги свои Ему. Тебе дадут, наверно, пару глаз, Чтоб ты не видел правду, выбирая, И меч вручат ключом от двери рая, И честь твою, и боль в решенья час. Ты будешь есть и пить, дышать и знать, Что жизнь твоя уходит увядая, Что счастье получают там страдая, Богатство – это то, что не продать, Там жизнь прожить – не поле перейти, Там содержаньем наполняют формы, Молитвы там звучат стандартным фоном, Там пот сквозь грязь и слёзы по пути. Уж сколько их нырнуло под волну, Не вынырнув, не устояв под ветром, Пытаясь мерить бесконечность метром, Не веря в чудо уходить ко дну. Ты на Земле не бойся быть в пути, В любое время в тело её вдетым, Страдать зимой и душным, знойным летом, Искать себя в себе и не найти.
2024-01-07 06:37:11
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13176
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9507