Когда меняют сердца. Медитация
Когда чувства спускаются в души, Высекая слова поджигают, За спиною горит равнодушье, Понимаешь, что стала другая, И идёшь ты сквозь чёрное пламя. Когда сердце меняют не даром, Но подарком великим священным, С каждым новым биеньем, ударом Новых слов просыпается племя, Ты несёшь их сквозь пламя и время. Когда двери скрипят, возвращая То, что в жизни любила когда-то, И счастливые тени из рая Тех прощают, кто вышел из ада, А раскаяньем стала расплата. Когда тело твоё облетело Лепестками листвы и исчезло, И свобода, и нет тебе дела И другим, что жива, что воскресла, И добру, и теплу нет предела. Я молчу. Как слова эти странны. Как во тьме мало радости света. Только раны судьбы неустанно, Да испуганный взгляд из кювета. Жизнь по капле, вдоль горя сюжета. Но когда поменяют вам сердце, Но когда посылают вам мысли, Блюдца глаз открывают ресницы, И крупицами чувства повисли, И кристаллами светлыми стали. Там, где двери скрипят возвращая, Там, где чувства слова поджигают, Там, где правда травою из рая, И страданья горят догорая. Там мы станем, кем стать мы мечтали. И любовь там нам нашу не прятать. А я буду таким как захочешь, И летать будем вместе мы рядом. Будут светлыми тёмные ночи, А огонь зажигать будем взглядом. Это станет и будет – так надо!
2023-07-31 15:25:52
0
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4230
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1480