Когда меняют сердца. Медитация
Когда чувства спускаются в души, Высекая слова поджигают, За спиною горит равнодушье, Понимаешь, что стала другая, И идёшь ты сквозь чёрное пламя. Когда сердце меняют не даром, Но подарком великим священным, С каждым новым биеньем, ударом Новых слов просыпается племя, Ты несёшь их сквозь пламя и время. Когда двери скрипят, возвращая То, что в жизни любила когда-то, И счастливые тени из рая Тех прощают, кто вышел из ада, А раскаяньем стала расплата. Когда тело твоё облетело Лепестками листвы и исчезло, И свобода, и нет тебе дела И другим, что жива, что воскресла, И добру, и теплу нет предела. Я молчу. Как слова эти странны. Как во тьме мало радости света. Только раны судьбы неустанно, Да испуганный взгляд из кювета. Жизнь по капле, вдоль горя сюжета. Но когда поменяют вам сердце, Но когда посылают вам мысли, Блюдца глаз открывают ресницы, И крупицами чувства повисли, И кристаллами светлыми стали. Там, где двери скрипят возвращая, Там, где чувства слова поджигают, Там, где правда травою из рая, И страданья горят догорая. Там мы станем, кем стать мы мечтали. И любовь там нам нашу не прятать. А я буду таким как захочешь, И летать будем вместе мы рядом. Будут светлыми тёмные ночи, А огонь зажигать будем взглядом. Это станет и будет – так надо!
2023-07-31 15:25:52
0
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2106
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2944