Настоящая сладость
Всё б ничего, только быстро летят облака, Пишут на них глупых птиц перелётные стаи. Нет, не спешу, а походка как раньше легка. Скоро и мне улететь, и во снах я летаю. Так, как теперь, никогда не завидовал им, Детям своим, их проблемам, утратам, наградам. Риск этой жизни, её сумасшедший экстрим – Словно лижу эскимо у железной ограды Летнего сада, где мне уже стукнуло шесть. И мне смешно, что не знаю, не ведаю строчки Жизни своей, в ней так много, что просто ни счесть: Счастья, как звёзд на небесном вечернем листочке, Лёгких песчинок на тёплом морском берегу, Что под ногами моими утонут на пляже. Я и теперь ещё много хочу и могу – И ни один не узнает, не вычислит даже. Всё б ничего, только нюх изменился и вкус. Мне не лизать эскимо – это гадость, поверьте. Я понимаю теперь птиц посланья, их путь. Как жизнь сладка с лёгким привкусом близости смерти.
2023-08-14 10:47:52
1
0
Схожі вірші
Всі
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8352
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10919