Наверняка
И пусть не предал никого, но всё ж Решеньем общим ухожу "под нож", А бывший брат мой, он сегодня враг, – От ветра реет надо мною флаг. От ветра реет или на ветру, Меня ж за шею и к нему к утру, А чтоб не ожил, чтоб наверняка: За борт – для рыб иль в сети рыбака. Не мне стоять на вахтах у руля, Не мне кричать: "Там впереди Земля". Вчера бы сам я мог покинуть борт, Но только был не мой, враждебный порт. Вот и ошибся, мне б найти тот мой. Жаль, позабыл пути к себе домой. Там те, кто ждал меня, уже не ждут. А я ослабил боль узлов от пут. И онемевшая ползёт рука Туда, где лезвие торчит клинка, Туда, где ждёт меня иль смерть, иль нет. А за душой лишь горсть надежд – монет. Пусть же корабль теперь – не мой ты, брат, Я рад, что жил, но умирать не рад. А вот и нож дрожит, болит рука. Наверняка теперь, наверняка.
2023-07-31 15:25:13
0
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4536
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3863