Наверняка
И пусть не предал никого, но всё ж Решеньем общим ухожу "под нож", А бывший брат мой, он сегодня враг, – От ветра реет надо мною флаг. От ветра реет или на ветру, Меня ж за шею и к нему к утру, А чтоб не ожил, чтоб наверняка: За борт – для рыб иль в сети рыбака. Не мне стоять на вахтах у руля, Не мне кричать: "Там впереди Земля". Вчера бы сам я мог покинуть борт, Но только был не мой, враждебный порт. Вот и ошибся, мне б найти тот мой. Жаль, позабыл пути к себе домой. Там те, кто ждал меня, уже не ждут. А я ослабил боль узлов от пут. И онемевшая ползёт рука Туда, где лезвие торчит клинка, Туда, где ждёт меня иль смерть, иль нет. А за душой лишь горсть надежд – монет. Пусть же корабль теперь – не мой ты, брат, Я рад, что жил, но умирать не рад. А вот и нож дрожит, болит рука. Наверняка теперь, наверняка.
2023-07-31 15:25:13
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2944
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2245