Не будет покоя
У новенькой души в груди свои печали, И свет иной звезды – ни слава, ни почёт. В начале сентября мне счастье это дали, И с этих пор я стал заботливей ещё. Она на старый ствол как веточка привита, Как девочка дрожит прозрачна и легка. И новая слеза, и новая обида, И страх не пережить случайного греха. У новенькой души вдоль вечности дорога Проходит среди скал на северо-восток, Где бел в снегах покой, хоть пей его, хоть трогай, Но только растопи и снова жизни ток. Пусть в жизни для всего нам всем хватает места. Но новая – она, конечно, на века. Душа несёт свои: любовь с судьбою вместе, А новая любовь, как облако, легка. К нам близится октябрь с холодными ветрами, Забитый водосток опавшею листвой, Но над моей душой горит, не гаснет пламя И вера, что апрель..., и прочь бежит покой.
2023-06-07 05:24:14
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Михаэль Казакевич
Дякую вам за інтелегентне питання, дякую, що ви мене читаєте. Я не народжений в Україні і мова моїх батьків була російською. Я єврей, живу в Ізраїлі та бажаю вам миру, звичайно після перемоги. Хоч батько мій народжений у місті Гадяч Полтавської області. Я прийшов до вас, бо ви боретесь за правду. Слава героям. Це все, що можу вам зробити.
Відповісти
2023-06-08 08:46:11
Подобається
Михаэль Казакевич
Я не знаю української мови. З глибокої поваги до вас користуюсь Google translter. Пройде час в Україні буде вибух культурний, і мова українська набуде нового статусу. Пройде час, скінчиться війна, і мої вірші хтось перекладе українською мовою. Я мало знаю мову своїх дітей, щоб писати на ньому вірші. Це моя біда. Але знайте, Бог говорить зі мною зрозумілою мені мовою. З кожним говоритимуть зрозумілою йому мовою. Поки що я російськомовний поет - москалям знову пощастило. Серед них, до речі, багато добрих людей. Скажіть, якщо вам не подобається, не буду вас більше дратувати. Повірте, мова не винна, винні люди.
Відповісти
2023-06-08 11:59:26
Подобається
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1603
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6195