Ностальгия
Стихии смерти посвящу Стихи последнего разлива. Я вас любил – пишу, грущу – Любить и больно, и красиво. И холод красного вина На дне хрустального бокала Я вылил в жизнь свою и на... Но жизнь от этого не стала Теплей и радостней на грош. Оторванный кусочек счастья – Пусть кровоточит он, но всё ж Ты, если сможешь, возвращайся И возврати те времена, Когда мы были молодые, Скажи: "Я кажется больна". О, Боже, это ностальгия! О, Боже, я не виноват Перед Тобой, дарящим души. Но не услышал я набат Её души в толпе идущей. Верни меня в её стихи, В тот миг молчанием кричащий. Пусть наши прошлые грехи Непроходимы словно чащи. Стихии смерти посвятил Стихи трагичного разрыва. Так часто я о нас грустил, Грустил так нежно, так красиво.
2023-09-20 11:02:41
0
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1253
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1688