Поэтов убивает слово
Пусть это грустно и сурово – Бандитов убивают сроком, Огнём людей пытают, током – Поэтов убивают словом. Поэтов убивают часто, Талантлив если он, известен. Молчит поэт, нет больше песен – Не потому они несчастны. Над ними ангелы летали, Им строки пылкие диктуя, – Закончились полёты пулей, Но пули те – кусочки стали. Поэт по миру бродит голый, За правду пробуя сразиться, И, как верёвочке ни виться, Его убьёт удар глагола. Удар обычного глагола, Он с ним дружил, писал с ним вместе, – Вина из почестей и лести, – Укор из горла пустомола. Ну, а потом: петля иль пуля Смерть утвердят живого тела, И никому не будет дела. Их оживить бы поцелуем! И, как бы не было сурово, Поэтов убивает слово.
2023-04-24 07:35:38
0
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2207
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2080