Поэтов убивает слово
Пусть это грустно и сурово – Бандитов убивают сроком, Огнём людей пытают, током – Поэтов убивают словом. Поэтов убивают часто, Талантлив если он, известен. Молчит поэт, нет больше песен – Не потому они несчастны. Над ними ангелы летали, Им строки пылкие диктуя, – Закончились полёты пулей, Но пули те – кусочки стали. Поэт по миру бродит голый, За правду пробуя сразиться, И, как верёвочке ни виться, Его убьёт удар глагола. Удар обычного глагола, Он с ним дружил, писал с ним вместе, – Вина из почестей и лести, – Укор из горла пустомола. Ну, а потом: петля иль пуля Смерть утвердят живого тела, И никому не будет дела. Их оживить бы поцелуем! И, как бы не было сурово, Поэтов убивает слово.
2023-04-24 07:35:38
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11183
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12155