Поэтов убивает слово
Пусть это грустно и сурово – Бандитов убивают сроком, Огнём людей пытают, током – Поэтов убивают словом. Поэтов убивают часто, Талантлив если он, известен. Молчит поэт, нет больше песен – Не потому они несчастны. Над ними ангелы летали, Им строки пылкие диктуя, – Закончились полёты пулей, Но пули те – кусочки стали. Поэт по миру бродит голый, За правду пробуя сразиться, И, как верёвочке ни виться, Его убьёт удар глагола. Удар обычного глагола, Он с ним дружил, писал с ним вместе, – Вина из почестей и лести, – Укор из горла пустомола. Ну, а потом: петля иль пуля Смерть утвердят живого тела, И никому не будет дела. Их оживить бы поцелуем! И, как бы не было сурово, Поэтов убивает слово.
2023-04-24 07:35:38
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2642
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10302