Нет права на смерть
Давид не построил Храма, Хоть собраны были всюду: Колон белоснежных мрамор, Ливанских деревьев чудо. Давид воевал и правил. Царь пролил немало крови. Не смог он нарушить правил, Испортил души здоровье. Быть может врага задушим, Сломаем хребет руками, Но только потом под душем Не смоем с души мы пламя. Как в тире за пульт вы сели. Ракеты готовы к старту. Но только рвануться к цели, Поставлен ваш мир на карту. Не яда змеиным жалом, А просто прильнув к экранам, Не только в бою кинжалом, Нам ненависть души ранит. Сменяются поколенья, Другие страною правят, Возводят богам строенья, Но Бог не пребудет в Храмах. Нет права: "на землю души", Которые кровью льются. Нет права на смерть, не лучше Разбоя огонь революций. Нет права на землю семья, Нет правды, она у Бога. Нестрашно спорить со всеми, Когда ты один, их много. Давид воевал и правил. Царь пролил немало крови, Но честь возведенья Храма, Но только души здоровье...
2023-01-04 02:49:32
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2030
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1842