Путь к истоку
Есть обычай любви – поделиться огнем, Вдоль событий пройти от "теперь" до истока И напиться водой, непременно вдвоём, Свечи снова зажечь у святого потока. Мы разложим огни рядом с нашим шатром От завистливых слов, от змеиного яда От огня наших глаз, от огня наших слов, От святого тепла счастья райского сада. Потому, что огонь этот вечно горит, Сохраняя для нас через тысячелетия: Чистоту наших чувств, память наших молитв, Эту веру в любовь, для которой мы дети. Эту веру мою никому не отдам, Эту память рожденья души моей снова. Новый ангел её принесёт в тело вам, Если тело открыто для нового слова. Есть обычай души – поделиться огнём, Тем святым, что нисходит из райского сада, Наша память любви, для которой живьём, Окунуться в исток, что всегда с нами рядом.
2023-08-03 15:02:43
0
0
Схожі вірші
Всі
Don't know what to do
I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ
45
3
5938
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5769