Поднимая со дна
Ведь история – волны, чьи широкие плечи – А чем выше, тем глубже, вплоть до самого дна – Поднимают и носят с белой пеною вечной Грязь, что спала веками, грязь, что всем нам видна. А история – память о боях и пороках, О казнённых пророках молодых, молодых. А история – знамя и история – похоть, И что есть – уже было: эта жизнь, этот миг. Мы уже воплощались под телами другими, Мы не раз воровали, предавали друзей. А теперь возвратились, чтоб быть преданы ими, Чтоб беспомощным нищим я замёрз у дверей. И мы просто не помним свои прежние жизни, А без них невозможно объяснить этот бред. И нет святости в теле, в языке, нет в отчизне, Ни в иконах, ни в стилях и ни в блеске монет. О проигранных войнах, об открытиях важных, О монархах отважных, их великих делах. Ведь история – сказка, пусть история – праздник, Этот список событий, что отправится в прах.
2024-01-21 07:11:11
0
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4955
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13371