Поднимая со дна
Ведь история – волны, чьи широкие плечи – А чем выше, тем глубже, вплоть до самого дна – Поднимают и носят с белой пеною вечной Грязь, что спала веками, грязь, что всем нам видна. А история – память о боях и пороках, О казнённых пророках молодых, молодых. А история – знамя и история – похоть, И что есть – уже было: эта жизнь, этот миг. Мы уже воплощались под телами другими, Мы не раз воровали, предавали друзей. А теперь возвратились, чтоб быть преданы ими, Чтоб беспомощным нищим я замёрз у дверей. И мы просто не помним свои прежние жизни, А без них невозможно объяснить этот бред. И нет святости в теле, в языке, нет в отчизне, Ни в иконах, ни в стилях и ни в блеске монет. О проигранных войнах, об открытиях важных, О монархах отважных, их великих делах. Ведь история – сказка, пусть история – праздник, Этот список событий, что отправится в прах.
2024-01-21 07:11:11
0
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2302
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2131