Подари мне меня
Подари мне страну, там где правит любовь. Столько холода лет – только верить и плакать. Укради, унеси – я готов за Тобой. Стань моею судьбой до последнего знака. Расколдуй, развяжи крепкий узел души, И ручьём побежит по камням вдоль пустыни, И костром, и цветком, только лишь поспеши. Мне б родиться в раю, но не здесь, где я ныне. На ответ не скупись после стольких молитв, Стонут двери под скрипы опавших запоров. В блеске света огней победителем битв. Топот тысячи ног по моим коридорам. Надо мной загорелась надежды звезда: Фиолетовый свет – приближенья минута. Забери, уведи прямо в вечность туда, Где не камни – года, купола парашютов. Подари мне меня после стольких обид, И не надо всего, только краешек рая, Только полог шатра, только дальше от битв. Подари мне Себя. Я Тебя умоляю.
2022-10-30 06:51:47
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Вікторія Тодавчич
Очень красиво...
Відповісти
2022-10-30 13:48:38
Подобається
Михаэль Казакевич
Спасибо
Відповісти
2022-10-30 13:59:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12155
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1688