Я живу неустанно
Я живу неустанно у песков на краю, Там где в сумерках ранних: баю, баю, баю, Там, где прошлого лики и вселенной река, Там, где были велики, только скрыли века. Где разбросано счастье чей-то лёгкой рукой, Запиваешь ненастье вечной липкой тоской. Там и вечность лишь тенью, колыханьем кулис. Тихо падает время, время сыпется вниз. Где разбросаны камни, освещает сапфир Меж седыми веками вход в грядущего мир. Я, чтоб в эту грядущесть заглянуть, пусть на миг, Сквозь пустыню идущий, суть дороги постиг. Выбирает незрячий между тысяч камней И заботливо прячет среди будничных дней, Среди тысяч иллюзий и зыбучих песков Пару стоптанных прячет не оков – башмаков. Этот праздник идущим по камням босиком В мир прекрасный грядущий, где не будет оков. По камням раскалённым, в спину брошенным мне, Я иду удивлённый этих чувств глубине.
2023-06-14 10:19:18
0
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4901
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2080