Я живу неустанно
Я живу неустанно у песков на краю, Там где в сумерках ранних: баю, баю, баю, Там, где прошлого лики и вселенной река, Там, где были велики, только скрыли века. Где разбросано счастье чей-то лёгкой рукой, Запиваешь ненастье вечной липкой тоской. Там и вечность лишь тенью, колыханьем кулис. Тихо падает время, время сыпется вниз. Где разбросаны камни, освещает сапфир Меж седыми веками вход в грядущего мир. Я, чтоб в эту грядущесть заглянуть, пусть на миг, Сквозь пустыню идущий, суть дороги постиг. Выбирает незрячий между тысяч камней И заботливо прячет среди будничных дней, Среди тысяч иллюзий и зыбучих песков Пару стоптанных прячет не оков – башмаков. Этот праздник идущим по камням босиком В мир прекрасный грядущий, где не будет оков. По камням раскалённым, в спину брошенным мне, Я иду удивлённый этих чувств глубине.
2023-06-14 10:19:18
0
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1480
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1750