Скрипач последних нот
Покрыты белым инеем ресницы Забытых тел, ненужных никому. Агония так долго может длиться – Симфония противная уму. Сам дирижёр, застывший у пюпитра До самого прощального прости Не поднесёт глотка воды напиться Ни в фляжке, ни в стакане, ни в горсти. Лишь души, уходящие с любовью Сквозь кровь и грязь ужасных смертных ран, Уносят память с нестерпимой болью О жизни, превратившейся в обман. О, жизни! Вы разменные монеты, Дешевле газа вечной мерзлоты. Поля боёв, в симфонии одеты, Крадут у тел последние мечты. Молчанье дирижёра – равнодушие. Ни чем не воскресить, кричи иль плачь. От боли тел нисходят в бездну души, Кровавых нот отчаянья скрипач.
2023-08-28 06:20:26
0
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2433
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4955