Сон листа
Обстоятельства жизни сужают пространство судьбы. Вот загадкой глядит не раскрытая дерева почка. Станет зелень её добрым знаком великой борьбы. Этим летом родит эта ветка два новых листочка. Так и нам эта жизнь, как река, что бурлит между скал. На равнину ли бег иль судьбу оборвёт водопадом? Пусть найдёт человек, то что счастьем однажды назвал, Пусть дождём будет свет, но не страшным пугающим градом. Нам родиться под кроной в тени умирающих лет И, в стремлении жить, убежать из-под тени на волю, Там где можно увидеть, что рядом с тобой ещё нет. Может ветер приснится иль дождик от грязи умоет? Эти ветер и солнце, и даже спасительный дождь Посылают тебе, как награду, за сны и стремления. Ты мечтаешь как все и как все ты и молишь, и ждёшь, Но, как осенью листья, спадают, идут поколения. Обстоятельства жизни сужают пространство судьбы. Нам навечно в тени, а другие поломаны где-то. Мы бурлили рекой, в ожиданьи великой борьбы, А теперь шелестим под метлой и карета, карета.
2023-08-02 09:55:19
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11183
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12155