Возвращение
Ты, неподвластный времени и смерти, Ты, души разделяющий на части... Ниц ангелы падут, не пляшут черти, Когда проходишь, чтобы возвращаться. А смерть, как наигравшийся котёнок, Свернувшийся клубком на ложе царском. Вот Ты восходишь и молчит ребёнок, От боли до сих пор всю ночь кричавший. Восходишь вместо Солнца величаво. В предчувствии суда застыли люди И ветер стих, и рыбы замолчали. Расплаты жаждет мир, расплата будет. Дрожит в устах уставших веры слово, Дрожит строка, сползая вдоль бумаги. Единый Ты и нет нигде другого, И чувства в прах под стон и плачь бродяги. И даже ели пред Тобой в поклоне, Согнулось всё с закрытыми глазами. Ты, смерть поправ, сидишь, как царь на троне, А мокрый мир под царскими слезами Застыл.
2022-09-28 18:14:22
2
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1284
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1737