Тайна
Давай поговорим не сгоряча, Вам кофе заварить, а может чая? Зачем и почему горит свеча, Лучом своим дорогу освещая? И что сгорает в пламени свечи? К чему их зажигают? Ты не в теме? Внимай рассказу, слушай и молчи. Там на огнях свечей пылает время. Огонь её не купит, не продаст, Он звёзды и костры не заменяет, Но если нет огня свечи у нас, То жизнь не стоит даже чашки чая. И тела тогда тяжесть, словно гнёт, – И долог путь, в котором столько боли, – Летать и петь нам в жизни не даёт. Зажгут свечу – и выход есть на волю. Зажгут – нам виден правильный маршрут, Которого во тьме не замечали. Зажгут – и годы быстро промелькнут. Не боль исчезнет – только нет печали. И ты стоишь с огарком налегке, Конец пути – ни больно, ни обидно. И букв дрожь в не конченной строке. Горит, спешу, строки моей не видно. Строки не видно, иль подводит глаз, Иль доживаю среди мёртвых вас.
2022-12-04 07:40:56
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Хелен Норвуд
Здравствуйте, зацепило стихотворение.) Очень интересно о жизни, живой душе, пути и поисках себя - как увидела Ваше стихотворение... Талантливо, сильно и наталкивает на размышления! Здорово.) Вдохновения Вам!
Відповісти
2022-12-11 02:22:02
Подобається
Михаэль Казакевич
@Хелен Норвуд Пусть наши свечи горят долго. Моё первое стихотворение обогне свечи:
Відповісти
2022-12-11 13:19:47
1
Михаэль Казакевич
@Хелен Норвуд А свет остаётся За свечи для храма платите у входа. В огне их молитвы быстрее восходят. Платите за место, за белые тоги. Сам свет – он бесплатен! Какие тут торги. Но первое место и белая тога – Напрасные траты у входа в чертоги. Лишь чистые души да чистые руки, Лишь долгие муки сквозь боли, разлуки. Но муки бесплатны, бездонны, бесцельны. Их, муки, не ищут, недорого ценят. А то, что здесь ценят, с собой не возьмётся. А свечи сгорают. А свет остаётся.
Відповісти
2022-12-11 13:20:13
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4028
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11527