З самого ранку Фаззі розбудив друзів:
- Алло, народ, прокидайтеся. Ви не забули, в нас важлива місія. Треба вставати, а не спати до вечора.
- Хто? Що? Де я? – крізь сон сказала Фловері. Коли вона розплющила очі, то побачила все навкруг. – Ага, так.
Лайт тільки прокинувся. Його не покидало почуття гумору. Він звернувся до Фловері:
- Доброго ранку, квіточка!
Фловері відсунулася від нього і встала.
Вони вирушили далі. Фаззі подивився на карту і сказав, що вони ще на території країни ілюзій, тому потрібно бути обачними. Через деякий час вони дійшли до місця, де знизу була прірва, а над нею вузенька стежка. Друзям довелося йти ланцюжком впритул до гори. Вони майже дійшли до кінця, аж раптом Фловері підсковзнулася. Це могло бути фатальним кінцем, але Лайт швидко схопив її за руку. Фаззі допоміг йому, і феєчка стала на стежку. Вона з жахом подивилася, куди могла впасти. Лайт ще тримав її. Фловері щиро подякувала друзям.
Далі шлях пролягав через невеликий ліс. Фаззі весь час дивився на карту, щоб не змінити напрямок, бо всюди були чагарники та дерева-велетні. Раптом з-за кущів хтось виглянув і враз заховався. Потім з другого боку кущ зашелестів. Ніхто цього не побачив, але Фловері здригнулася і пошепки сказала:
- Вам не здається, що за нами хтось слідкує? Мені якось не по собі. – вона мимоволі озирнулася.
- Може бути. Мені теж так здається. – Лайт погодився.
Фаззі нічого не здавалося, бо він весь час дивився в карту. Інші йшли за ним. Але коли Фловері трохи відстала від гурту, хтось закрив їй рот і потягнув кудись. Потім їй піднесли щось до носа, і вона заснула.
Фловері прокинулася у темному місці. Коли очі звикли до темряви, вона побачила, що це якась маленька темна кімната. Єдине що світилося, два зелені ліхтарі. Але стоп: це були не ліхтарі! Це були чиїсь хижі очі і вони ставали все ближче до неї. Ці злі очі належали ельфові! Він виглядав страшенно: очі горіли, як у вовка, він усміхався, вишкіривши зуби (цікаво, коли він останній раз ці зуби чистив), морщина на носі, одягнутий у якесь лахміття, а взуття – це якісь клоунські чоботи, тільки чорні, як ніч.
- Ну от ми тебе й піймали. Тепер ми станемо всесильними! – на думку феєчки, голос у нього був ще гірший, ніж сам він. – А ви легко попалися. Як, подобається це місце? Ви довго тут будете. Ха-ха-ха!
Фловері намагалася встати, але її ноги були зв’язані. Раптом до цього місця прийшов ще один ельф з Фаззі. Він кинув зайчика поряд з Фловері і ельфи пішли звідти. Але коли вони зникли, Фаззі прошепотів:
- Не бійся, Фловері! Пам’ятаєш, дідусь дав мені дзеркальце, яке показує, що відбувається в якомусь місці. А ще воно може виконати будь-яке одне бажання! Давай попросимо перенести нас звідси туди, де залишився Лайт!
- Прекрасна ідея! Я зовсім забула про дзеркальце! Але спочатку попроси його показати, де зараз Лайт. Можливо, його теж схопили ельфи.
Зайчик пошептав щось дзеркальцю, і раптом перед ними відкрилась картина, якої вони аж ніяк не очікували…
Лайт стояв розгублений, з картою, яку підібрав, коли шукав друзів, а перед ним...о, жах! стояла справжнісінька фея зла! Вона тримала «Фловері» і погрожувала кинути її в прірву (а ми звісно знаєм, що це була не Фловері, бо справжня феєчка – в якійсь брудній в’язниці, а це, нагадую, країна ілюзій). Лайт хотів підбігти, але фея зла підняла руку та сказала, що якщо він ступить хоч крок, то його люба подружка відразу звалиться в прірву. Лайт з жахом крикнув:
- Що тобі треба? Я можу сам стрибнути в цю прірву, тільки відпусти Фловері!
Але фея зла його зупинила:
- Ні, мені це не потрібно. Я не за цим прийшла. Ти маєш віддати мені карту. Швидко!!!
Лайт подивився на карту, потім на «Фловері» і з сумом простягнув карту. Фея від радості аж вишкірила зуби. Вона тільки й чекала цього моменту.
Справжня Фловері через дзеркальце все це бачила. Вона крикнула:
- Ні-і-і! Лайте, не роби цього! Це все ілюзія!
- Ти цим йому не допоможеш! У нас є вибір – або ми, або Лайт. Дзеркальце може виконати лиш одне бажання...
- Я вибираю Лайта! – не роздумуючи крикнула Фловері. - Тим більше карта допоможе всьому світу. Дзеркальце, будь ласка розвій ілюзію!
Звідкись з’явився чарівний пил і полетів до того місця, де був Лайт, і коли фея зла вже майже доторкнулася до карти, «Фловері» зникла. Лайт відразу зрозумів, що це була ілюзія, і швидко заховав карту. А коли чарівний пил посипався на фею зла, вона раптом зникла.
Феєчка і Фаззі дуже раділи, що врятували карту та Лайта. Але вони самі залишились у цій темній в’язниці. Раптом Фловері почула ніжний голос Квітки Добра: «За вашу самопожертву я допоможу вам вибратись звідси!». Голос стих, а замість в’язниці з’явилась сонячна галявина. Друзі опинились біля Лайта. Вони були безмежно раді. Добро знов торжествує над злом!!!