Радіючи, що вони отримали першу перемогу над злом, друзі рушили в напрямку Дрімленда за чарівним еліксиром.

Пройшла вже половина першого дня. Було спекотно, друзі стомилися і дуже хотіли пити. Аж тут, на щастя, наші герої побачили криницю. Вода виглядала такою свіжою та прозорою, особливо через те, що друзі вже помирали від спраги. Лайт першим взяв якийсь глечик і набрав води. Фловері та Фаззі припали до глечика і осушили його. Лайтові довелося набирати собі ще раз. Він швидко, з жадібністю, випив всю воду.

Фаззі подивився на карту. Він побачив криницю і показав туди лапкою:

- Ми зараз тут! – жваво промовив він. Але далі на карті шлях був червоний. – А це що таке?

Фловері сказала:

- Не знаю. Може спитаємо в Квітки Добра?

Вона доторкнулася до брошки і почула ніжний голос:

- Будьте обережні! Це найнебезпечніше місце вашої подорожі.

- Хм, найнебезпечніше місце? Сподіваюсь, ми справимось. – промовила Фловері.

- Не хвилюйся! Все буде добре! - Лайт подивився прямісінько у її блакитні очі. – Разом ми все переможемо!

І вони пішли назустріч небезпеці. Коли друзі вийшли на пагорб, то побачили прекрасну галявину. Фаззі дуже зрадів.

- І хто сказав, що тут небезпека? Дивіться, яка краса!

- Але Квітка Добра не могла помилитися, – заперечила Фловері.

І коли зайчик ступив один крок на галявину, все змінилося: замість чистого струмочка з’явилася лава, а на місці дерев – кратери, з яких почав вивергатися вогонь. Добре, що феєчка вчасно встигла потягнути Фаззі до себе, бо якраз на тому місці, де він стояв, вибухнув вогонь. Зайчик, хоча й упав на землю, але це краще, ніж стати шашличком.

- Ого! – Фаззі ще не встиг опам’ятатися від того, що сталося. – Це галюцинація чи правда? Жах!

- Ні, ні, зайчик, це правда, - сказала Фловері. – Я ж казала, що квітка не може помилитись.

Лайт подивився на карту, обернув її до друзів і показав на одне місце на ній:

- Ми тут. Гляньте, це все пояснює. Назву бачите? Країна ілюзій! Чудова галявина - це була ілюзія, а по-справжньому є те, що ми бачимо зараз: лава та вогонь. Фловері кивнула, подивившись на карту.

- Але як ми через це пройдемо? – спитав Лайт. – нам що, рити підземні ходи і пробиратися крізь ці… вулкани чи що?

Фаззі пробурмотів сам собі:

- Пробиратися крізь…цікаво, цікаво. Ви помітили, що кратери стріляють по черзі?

- І-і-і? – Лайт не дуже розумів хід думок зайчика.

- І якщо ми будемо акуратними, - продовжував Фаззі, - то зможемо уникнути небезпеки. Пояснюю: коли одні кратери стріляють, то інші – ні. А ми зможемо пройти крізь ті, які в цей момент без вогню…

- І так доберемося до кінця галявини, - продовжила Фловері. – Здається, я все зрозуміла. Ти йдеш? Чи боїшся? – звернулась вона до Лайта.

- Та ні! З тобою хоч на край світу! – він швидко приблизився до феєчки і усміхнувся так, що було видно його білі зуби.

І друзі пішли вперед. Феєчка взяла Фаззі на руки, так було безпечніше. Звісно, зайчик мало не обпік хвостик, а Лайт із Фловері наражались на небезпеку, та саме завдяки підказкам Фаззі друзі пройшли повз це місце.

- Фух-х! Трохи не влипли! – витер піт Лайт. – Але ми молодці!

Події дня украй виснажили друзів, і знайшовши перше більш-менш придатне для відпочинку місце, вони мирно заснули…