Рано вранці вони вирушили у Грінію, щоб знайти Квітку Добра. Завдяки Лайтові друзям не було сумно. Він своїм оптимізмом дарував іншим надію на краще і віру в перемогу. Раптом Лайт зупинився і заговорив:

- Слухайте, а що ми втомлюємо свої ніжки? Ми ж ньюмі і можемо літати. Достатньо натиснути на браслет і раз – в тебе вже є крила! Давайте так і зробимо! Ну, а з Фаззі вирішимо, що робити.

Але Фловері тільки сумно похилила голівку.

- Агов, Фловері, ти згодна? – вже не дуже впевнено сказав Лайт.

- Я… не дуже б хотіла про це говорити. – тільки і сказала вона, а потім засмикнула рукав і показала руку – браслета там не було. – В мене немає крил.

Лайт співчуваючи відповів:

- Я не знав. А… - він, можливо, хотів щось запитати, але змовчав. – Неважливо. Ну давайте йти.

Нарешті компанія дійшла до міста Грінії – столиці Флорамінії. В центрі міста на площі вони побачили прекрасну квітку під куполом: вона світилася і випромінювала добро. Але сяйво потроху згасало, адже королева давно не поливала її еліксиром. Ельфи своїм негативом поступово забирали в неї силу. Друзі почули, як головний ельф сказав:

- Ха-ха! Нарешті ми винайшли УЗЕ (ультразвукову зброю ельфів) проти цієї нікчемної квітки. Зараз їй буде кінець. Ха-ха-ха.

- Не дочекаєшся. – з упевненістю в голосі крикнули друзі, наближаючись до квіточки.

Але головний ельф направив зброю на квітку і натиснув кнопку. Аж тут зайчик різко підстрибнув до купола з квіткою. Промінь потрапив прямо в нього і Фаззі упав. Лайт тим часом вибив з рук ельфа УЗЕ, і з погрозою направив на ельфів. За секунду вони зникли з площі, і Лайт почав трощити цю зброю зла, у відчаї прагнучи помститись за друга, який нерухомо лежав на землі. Фловері впала на коліна:

- О ні! Цього не може бути! Фаззі, милий, ти не можеш нас покинути! - Фловері не могла говорити. Вона схилила голову і ридала.

- Але все не може скінчитися так…фатально. Ми ж тільки почали свій шлях. – Лайт старався стримувати сльози. – Ми маємо щось зробити. У ньюмі є сили. Треба вірити в себе і вони розкриються. – Лайт доторкнувся до плеча феєчки.

- Так! Ніколи не можна здаватися. – Фловері витерла рукою сльози. Вона через силу підвелася. І раптом їй згадалося, як вона врятувала квіточку на галявині і якийсь добрий голос всередині сказав їй: «Прийшов час. Рятуй друзів, бережи найдорожче, що є, фея життя!». І голос стих. «Що? Фея життя…невже це мій дар від народження, про який я не знала?» і вона промовила:

- Я - фея життя! Я маю боротися за життя. Добро має перемогти зло. І так буде! – коли вона промовляла ці слова, здійнявся сильний вітер і голос Фловері проривався крізь шум, а волосся розвіювалося, додаючи їй величної чарівної привабливості. Лайт не міг відвести погляд від подруги.

Фловері простягнула руку до Квітки Добра і над нею з’явилася золотиста аура – якимось чином квітка підсилювала її дар. А потім Фловері направила всю силу любові зі свого серця на Фаззі…

І тут зайчик почав потихеньку розплющувати очі. Полилося сяйво і…сталося диво: він ожив! Фловері з Лайтом кинулися його обіймати.

- Ти молодчинка, моя квіточка! – очевидно, Лайт був в захваті від феєчки.

- Ми зробили це разом. – зніяковіла Фловері. – А друзі завжди допомагають один одному.

- Так ми все-таки друзі! – зловив її на словах Лайт і підбадьорливо поплескав феєчку по плечу.

- А ти не змінюєшся! – засміялась Фловері.

Аж тут Квітка Добра привітно схилила пелюстки. Фловері доторкнулася до неї і почула, що вона тихенько говорить. Ніхто з друзів чомусь нічого не чув. Квітка прошепотіла: «Ви проявили хоробрість. Дякую вам. Мені стало небезпечно знаходитись тут, і моїх сил без еліксиру залишилось на три дні. Я можу переключитись в режим енергозбереження і перетворитись на талісман – брошку у вигляді квітки. Візьми мене з собою, а коли я буду вам потрібна, натисни на талісман, маленька феєчка, і я допоможу. Я буду давати підказки, тому що шлях перед вами нелегкий.»

І Квіточка затихла. Фловері переказала друзям все, що говорила Квітка Добра. Лайт крикнув радісно:

- Це ж прекрасно! Ми завоювали її довіру! А ти молодець, Фловері. Я й не думав, що ти можеш розмовляти з рослинами.

- Та я й сама не знала. – здвигнула плечами феєчка. Вона повернулась до купола і побачила там маленьку брошку-квіточку, про яку говорила Квітка Добра. Фловері приколола її всередину нагрудної кишеньки, біля самого серця.

- Ну тоді пішли далі. Пригоди чекають! – Лайт так захопився, що не помітив калюжі, яка стояла перед ним, і повалився в неї.

Фловері не могла стримати сміху, та й сам Лайт сміявся зі своєї неуважності.