Maria
@Mimoza
Вірші
Надія
Летіли по полю гармати, Наповнялися очі слізьми В цей час пішов брат на брата Цнотливої тої весни. Ішли добровольці й контрактники, Кохані мужі і тати, Відважні собі кулеметники, Батьківщину свою берегти. Плинув час неспокійно й не тихо. Сотні душ покинули нас. Зосталась Вкраїна заквітчана лихом, І вогник краси вже погас. Так важко збагнути ту річ, Що хтозна коли скінчиться це пекло. Можливо колись в полуніч Відступить від нас небезпека. У збідованих горем жінок З'явиться усмішка вже на обличчі. І дитинку розбудить світанок. І татусик загляне їй в вічі.
9
0
401
...
Лице зістариться Життя розділиться На ДО і ПІСЛЯ Роки минають, так, Але душа однак У нас є вічна Хоч колір зітреться А тіло зіпреться Об старі двері Та ми були такі Ще юні молоді Закохані й зелені.
7
0
360
Львів
Ще досі пахне кавою й теплом, І дні летять, як швидкісні трамваї. А ми йдемо по вулиці разом. Птахи, які відбилися від зграї.
10
2
488
Небо
Давай десь втечемо, де зорі палають, А потім спадають на землю униз. Туди, де стовпи неба синь підпирають, Де сонце зісходить в оранджеву ввись. Скрути у смартфоні улюблену пісню, Здійми очі в небо, що синє, як море, І хоч серед стін із бетону так тісно, Та небо над нами блакитно-прозоре.
10
0
421
Це-ти
Не комп'ютерні ігри зробили тебе агресивним. Не відсутність часу виховала в тобі безпродуктивність. Не наркотики зробили з тебе наркомана. Не соц. мережі здеградували тебе. Не влада перетворила тебе на раба. Це все зробив ти сам. Молодець. І поки ти шукаєш чергову відговорку, хтось робить себе кращим.
7
0
440
...
Ти завжди кудись поспішаєш, Будь то дорослішати, до школи чи на роботу. В буденній, як на твій погляд, рутині гублячи день, Думками вичікуючи лиш суботу В щоденній суєті людей, Що, як і ти, чикають манни Божої із неба, Спини свій темп із нарікань і усвідом:для щастя людям дуже мало треба.
13
0
369