Надія
Maria
Летіли по полю гармати, Наповнялися очі слізьми В цей час пішов брат на брата Цнотливої тої весни. Ішли добровольці й контрактники, Кохані мужі і тати, Відважні собі кулеметники, Батьківщину свою берегти. Плинув час неспокійно й не тихо. Сотні душ покинули нас. Зосталась Вкраїна заквітчана лихом, І вогник краси вже погас. Так важко збагнути ту річ, Що хтозна коли скінчиться це пекло. Можливо колись в полуніч Відступить від нас небезпека. У збідованих горем жінок З'явиться усмішка вже на обличчі. І дитинку розбудить світанок. І татусик загляне їй в вічі.
2019-12-28 20:45:05
9
0
Інші вірші поета
Це-ти ... Львів Небо
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2577
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1939