Нам завжди ліпше бачиться вночі

Есмеральда Еверфрі

Нам завжди ліпше бачиться вночі, Коли належать нам усі ключі Від таємниць, дверей. І лиш сичі Співають десь самотньо вдалечі. Безпечно нам літати, як мечі Всі ваші лежать в піхвах. А бичі Тихенько сплять у крісел на плечі. Тоді ми - вільні, вдень же - втікачі. В пітьмі ми уникаємо січі, Коли у нас єдині глядачі - Епох минулих славні діячі, Чиї портрети спалені в печі. Знаходимо найкращі ми харчі, Коли летять сатурнії*, хрущі. Якщо ж у небі бачим - пугачі, Тоді ховаємось відразу у кущі. У крила загорнулись, як в плащі, Й спимо весь день, залізши у корчі. Нас кличуть ночовиди**, пергачі**, Нам ліпше завжди бачиться вночі... *сатурнії - нічні метелики; **ночовиди, пергачі - деякі з назв кажанів.

2020-12-31 08:41:41

10

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Есмеральда Еверфрі

ні, там саме плечі крісел (бильця, спинки і т. д.)

Відповісти

2020-12-31 08:50:11

Подобається

Есмеральда Еверфрі

дякую)

Відповісти

2020-12-31 08:53:15

Подобається

Есмеральда Еверфрі

рада, що сподобалося)

Відповісти

2020-12-31 09:07:46

Подобається

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2552

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11493