Провулок творчості
Есмеральда Еверфрі
От, аби був провулок творчості, Де живуть всіх мастей митці. Для одних - досхочу самотності, А для інших - рука в руці. Щоб на музику, щойно складену, Прилітав від сусіда вірш. Ех... коли ж ми туди потрапимо, Підскажіть-но той шлях скоріш! Щоб вночі видно зорі-ґудзики, Щоб ліхтар працював. Один. (Більше нам не потрібно) й вузликом, Зав'язати свій страх новин. Щоб сусіди усі хоч часткою З глузду з'їхавші теж були: Не ховалися щоб за маскою Так обридлої нам злоби. От, аби був провулок творчості, Де вночі виром б'є життя. Для одних - ніжний блюз самотності, Іншим - кантрі в тон почуттям...
2021-02-18 13:39:37
8
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Есмеральда Еверфрі
дякую, так, можливо. А можливо воювали б за те рими
Відповісти
2021-02-18 14:48:53
Подобається
Есмеральда Еверфрі
І забули б про світ навколишній, Про всі війни, сварки, бійки. Тільки чашку із чаєм зломленій Новій жительці ми б дали.
Відповісти
2021-02-18 14:51:58
1
Есмеральда Еверфрі
хотілося б.
Відповісти
2021-02-18 14:52:17
Подобається
Інші вірші поета
Приготуй мені кави... Міський мотив Прокинься сьогодні вранці Біле чи чорне?
Інші поети
Adian Rahaman
@Adian_Rahaman
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2433
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12910