Ось моя заслуга
(За мотивами серії фентезі-романів "Оповістки з Меекханського прикордоння" Роберта М. Веґнера.)
Слів нема. Усе вже було сказано раніше.
Ми з пломенем лишились віч-на-віч.
І прозвучало в ніч уже твердіше:
"Моя заслуга ось"... Мов камінь з пліч.
І страх минув, і давні недомовки,
Залишилися вчора, мить тому.
Вогонь в руці - душі таємні сховки
Відкрившись знову канули в пітьму.
Тут кожен з нас стоїть, а час спливає,
І сумно оглядає рід кха-дар*.
Він щось задумав й звично не питає,
Чи згідні ми покинуть чаардан**.
Він вибрав нас колись, а ми - його,
І, глянувши у сірі батька очі,
Повторимо Слова із слів - цього
Недопустити він не має мóчі.
Горять свічки й згасають по одній,
Прийнявши наші клятви, нашу сповідь.
Ми - вільний рід. Чи радощі, чи біль,
Приймемо разом. Ось наша опóвідь.
* - "батько", лідер/отаман чаардану.
** - " вільний рід", родо-племінне збройне формування, або формування найманців, зв'язаних близькими і дружніми стосунками.
2021-01-27 16:06:08
5
8