Ось моя заслуга

Есмеральда Еверфрі

(За мотивами серії фентезі-романів "Оповістки з Меекханського прикордоння" Роберта М. Веґнера.) Слів нема. Усе вже було сказано раніше. Ми з пломенем лишились віч-на-віч. І прозвучало в ніч уже твердіше: "Моя заслуга ось"... Мов камінь з пліч. І страх минув, і давні недомовки, Залишилися вчора, мить тому. Вогонь в руці - душі таємні сховки Відкрившись знову канули в пітьму. Тут кожен з нас стоїть, а час спливає, І сумно оглядає рід кха-дар*. Він щось задумав й звично не питає, Чи згідні ми покинуть чаардан**. Він вибрав нас колись, а ми - його, І, глянувши у сірі батька очі, Повторимо Слова із слів - цього Недопустити він не має мóчі. Горять свічки й згасають по одній, Прийнявши наші клятви, нашу сповідь. Ми - вільний рід. Чи радощі, чи біль, Приймемо разом. Ось наша опóвідь. * - "батько", лідер/отаман чаардану. ** - " вільний рід", родо-племінне збройне формування, або формування найманців, зв'язаних близькими і дружніми стосунками.

2021-01-27 16:06:08

5

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Ніколас Велес

просто навідміну від вас я бачив Дарвена-лав-Ґлаздена і Колесо.... Тому я згоден, що не все так уже і погано.

Відповісти

2021-01-27 17:55:59

Подобається

Есмеральда Еверфрі

@Ніколас Велес Хіба вірші - незрушний мур законів? Хіба не спів із глибини душі? Яскравий, емоційний клекіт-спомин, Про те, що нас тривожить уночі. Кад, головне, що вдається передати настрій, думку. Решта шліфується досвідом.

Відповісти

2021-01-27 18:01:07

Подобається

Есмеральда Еверфрі

Лан, я спати, бо зараз просто впаду.

Відповісти

2021-01-27 18:03:13

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4874

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11444