Замість видиху
Есмеральда Еверфрі
Моїм домом хай стане відвічний мороз, Огорне тіло льоду тонкими щитами. Серед бурі емоцій і вигадок гроз Давні мрії залишаться тільки словами. Хоча голод пригод не погас і не стух, Власний досвід примушує скалитись криво. Крізь віки пронесу охолоджений дух, І весь простір цинізмом заповню сміливо. Вірна пам'ять упала у стазисний сон - Хай так буде тривожними людства часами. Не повернусь, не здамся у Долі полон: Дикий крик болю й гніву розіб'ю вітрами. Гобеленів й картин візерунок обліз - Все навколо пусте і досвітня пурга, Вимітає з свідомості надлишок сліз. Передзвін льодовий до склепіння сяга. Замість крові - вода, замість видиху - вдих; Тут відсутні роки і годинник не йде. Через мури величні пропущу лиш тих, Хто забув світ людей і назад не піде.
2019-09-11 05:39:21
3
0
Інші вірші поета
Часом Опівнічні запитання Ось моя заслуга Танець душі
Інші поети
Dashasafin
@Dasasafin
Ally San
@allysan1210
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4026
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1546