Замість видиху
Есмеральда Еверфрі
Моїм домом хай стане відвічний мороз, Огорне тіло льоду тонкими щитами. Серед бурі емоцій і вигадок гроз Давні мрії залишаться тільки словами. Хоча голод пригод не погас і не стух, Власний досвід примушує скалитись криво. Крізь віки пронесу охолоджений дух, І весь простір цинізмом заповню сміливо. Вірна пам'ять упала у стазисний сон - Хай так буде тривожними людства часами. Не повернусь, не здамся у Долі полон: Дикий крик болю й гніву розіб'ю вітрами. Гобеленів й картин візерунок обліз - Все навколо пусте і досвітня пурга, Вимітає з свідомості надлишок сліз. Передзвін льодовий до склепіння сяга. Замість крові - вода, замість видиху - вдих; Тут відсутні роки і годинник не йде. Через мури величні пропущу лиш тих, Хто забув світ людей і назад не піде.
2019-09-11 05:39:21
3
0
Інші вірші поета
До Нового року залишився день Веди... Опівнічні запитання Такою ніколи не стану
Інші поети
Adaira
@adaira
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5472
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4731