Самообман
Так хочеться повірити у краще,
Змиритися із тим, що я слабка,
Що в моїй пісні ще не все пропаще,
І не зазнаю вже від долі тумака.
Віддати право вибору дороги,
Свідомо не боротись за своє,
Забути смак тяжкої перемоги,
Чекати що ніхто не зацькує.
Не рватись більше із чужої клітки...
От тільки світ не прийме все одно.
Черговий раз зроблю собі замітки,
Що всім навколо байдуже давно.
І не тривожить розум наш сумління,
Совість і честь розвіяні віками.
До долу крила гне земне тяжіння,
А образ світлий опада шматками.
Самообман заманює в трясину,
Ламає й нищить гірше слова й зброї.
Хтось виплітає в ньому павутину,
Через яку ідуть «нові герої».
2019-10-07 09:29:04
9
0