Хлесткі слова
Хлесткі слова зриваються із губ, Зароджені у потемках душі, Збивають з тіла вмить фантомний струп, А очі рідні робляться чужі. Безжально нищать підвісні мости Між тим, хто б'є, і тим, хто їх приймає. Один не в силах щось відповісти, А це безсилля мовцю серце крає. Вогненна стрічка тих жорстоких фраз Шмагає плечі, звільнені від латів. Незрима кров стікає з них щораз - Її не повернути, не зібрати... В очах безрадно розквіта образа, Із вуст блідих летить німе "За що?!" Золи́ть* карміном вирубане "разом", Весь світ тускніє, спогади - в ніщо... Тремтять обоє, і обом болить Поранення дзеркальне та глибоке. Одному в жилах слів луна бурлить, У іншого льодів на серці дотик. Золить - те саме, що тліє.
2020-12-20 20:58:47
8
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Есмеральда Еверфрі
Це легко визнати, і легко пам'ятати, Коли керує тілом голова. Коли ж образа розбиває ґрати, То слів уже ніхто тих не пійма. Хоч раз в житті, та виллється випáдком Той трунок, що захований на дні. І, зупинившись, споглянемо з жахом Руїни замість величі одні.
Відповісти
2020-12-20 21:53:28
Подобається
Есмеральда Еверфрі
Ну що ж, на сім завершити прошу Цей диспут. І слова такі пишу Не щоб когось примусити мовчати, А просто всім пора, здається, спати.
Відповісти
2020-12-20 22:13:42
Подобається
Есмеральда Еверфрі
Дякую)
Відповісти
2020-12-21 17:48:07
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2583
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2926