Хлесткі слова

Есмеральда Еверфрі

Хлесткі слова зриваються із губ, Зароджені у потемках душі, Збивають з тіла вмить фантомний струп, А очі рідні робляться чужі. Безжально нищать підвісні мости Між тим, хто б'є, і тим, хто їх приймає. Один не в силах щось відповісти, А це безсилля мовцю серце крає. Вогненна стрічка тих жорстоких фраз Шмагає плечі, звільнені від латів. Незрима кров стікає з них щораз - Її не повернути, не зібрати... В очах безрадно розквіта образа, Із вуст блідих летить німе "За що?!" Золи́ть* карміном вирубане "разом", Весь світ тускніє, спогади - в ніщо... Тремтять обоє, і обом болить Поранення дзеркальне та глибоке. Одному в жилах слів луна бурлить, У іншого льодів на серці дотик. Золить - те саме, що тліє.

2020-12-20 20:58:47

8

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Есмеральда Еверфрі

Це легко визнати, і легко пам'ятати, Коли керує тілом голова. Коли ж образа розбиває ґрати, То слів уже ніхто тих не пійма. Хоч раз в житті, та виллється випáдком Той трунок, що захований на дні. І, зупинившись, споглянемо з жахом Руїни замість величі одні.

Відповісти

2020-12-20 21:53:28

Подобається

Есмеральда Еверфрі

Ну що ж, на сім завершити прошу Цей диспут. І слова такі пишу Не щоб когось примусити мовчати, А просто всім пора, здається, спати.

Відповісти

2020-12-20 22:13:42

Подобається

Есмеральда Еверфрі

Дякую)

Відповісти

2020-12-21 17:48:07

Подобається

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

79

19

3622

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4827