Десь в області серця...

Есмеральда Еверфрі

Десь в області серця росте порожнеча, В голові б'ється птахою: «Невже це - кінець?» І знову даремна з реальності втеча: З довіри межі все ж упав мій стілець. Буремне життя не сповільнює ходу, Не виправить курс, хоч ти плач, хоч не плач. На зміни чиюсь не запитує згоду: Твої це суддя, захисник і палач. Рух вперед чи назад? Кудись йду чи лечу? Мені кожен здобуток на промах став схожий. І проблеми не завжди пройти по-плечу, Та підмоги не дасть перший-ліпший прохожий. Запихаю назад гіркоту і біль втрати - Тиск емоцій всі норми давно перескочив. Причина душевних чорних дір - ґрати; Ефект мертвих зон моє Я оточив. Діамантову міць людям не осягти, І себе закувати нам в камінь ніяк... Зрозуміти себе до кінця не змогти, Доки розум від старості ще не побляк.

2019-05-09 09:50:47

Інші вірші поета

Ми йшли разом Можливо шал Всі сентименти залишіть при вході Тиша

Інші поети

Michael Mayrain

@Michael_Mayrain

crazy sugar

@Tory1

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15860

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12400