Втекти
Втекти від світу і людей,
Загубитись в ранковім тумані...
Не знати болю і смертей,
Забути душі вічно рвані.
Бігти від себе і своїх думок,
Закрити очі на чужі слова.
Зробить назустріч перший і останній крок,
На мене знищивши чужі права.
Тотальний соціуму пропустивши крах,
Впасти дощем, піднятися росою.
У танці листя загубити страх,
Стати ніким, залишившись собою.
Нестися вітром між лісів і скель,
В пучини ночі опуститись плавно.
Не чути з сотень вуст фальшивих трель...
Це так насправді дивно і примарно.
Тримати марку, йти на компроміс
Із честю, совістю... Як це усе втомило!
Душа під шаром яду й морем сліз,
Та всім цікаво, чи її зломило...
2019-06-18 13:57:19
5
0